Субота, 18.11.2017, 16:51
Клич Нації
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Форма входу
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1463]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 313
http:
Друзі сайту
http://ukrstep.at.ua http://surma.at.ua
Статистика
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

В Кіровограді першим люстрували… Кароля Шимановського

Трапилося саме так, що з подачі низки, як то стало модно говорити, «ура-патріотів» в  Кіровограді першим люстрували… Кароля Шимановського. Так саме того всесвітньовідомого польського композитора. Як дістали руки українських  люстраторів до нього і саме в Кіровограді? А просто він весь час значився у числі славетних земляків, довгі роки мешкаючи у місті, що до 1917 року носило ім’я російської цариці,  доньки Петра І Єлизавети.  Жив довго з родиною, поки не відчувши небезпеку від більшовизму не виїхав на історичну батьківщину, яка нещодавно поновила свою незалежність. Мешкав їх родині та здобував освіту і його двоюрідний брат Ярослав Івашкевич, який теж став помітною величиною у польському письменництві.  

 Так от деякі дослідники біографії Кароля Шимановського, серед яких є і співробітники меморіального музею його імені встановили, що під час так званої громадянської війни, коли влада в Єлисаветграді мінялася дуже часто, Кароль Шиманоський не тільки займався музичним просвітництвом разом з своїм другом майбутнім відомим музикантом та педагогом Генріхом Нейгаузом, але і певний час заробляв на хліб працюючи журналістом у місцевій російськомовній газеті «Война і мир». І треба ж було вже іншим «дослідникам» видати на гора таке «зауваження», що газета то виходила саме в той час коли місто захопили білі війська генерала Денікіна, а значить вона теж була такою, тобто денікінською і не більше, не менше. Другим моментом ще стало те, що збереглися не всі примірники газети, а тих що залишилися фігурує лише підпис однією літерою Ш. От противники журналістської версії діяльності композитора і почали говорити, що то підпис не Кароля Шимановського, а іншої людини прізвище якої начинається на цю літеру та ще мала єврейське походження з відповідним прізвищем.

  А  виникло  і піднялося питання про вище згадані речі тому,  що кілька років тому створена асоціація польських журналістів імені того ж Кароля Шимановського вирішила відзначити і увікочнити факт його журналістської діяльності меморіальною дошкою. Першим піднявся на заперечення на заперечення і навіть прийшов на відкриття дошки з своєю «ложкою дьогтю» і навіть виступив очільник місцевого обласного відділення  Національної спілки письменників України Василь Бондар. Далі справу почали довершувати певним галасом у ЗМІ інші з групи його підтримки. Дописалися до того, що звинуватили всіх поголовно з згаданої асоціації в «повному незнанні польської мови, почесного голову організації з вченим ступенем Віталія Плінського «скромно назвали мало не якимсь там пенсіонером». До речі останній не лише є поляком, а такі вільно володіє польською мовою. Взагалі вийшло все не дуже гарно та толерантно, якщо врахувати ще таку прикрість чи то «родзинку дня», що майже всі поголівно ті патріоти-люстратори Кароля Шимановського у свій час працювали по суті в антиукраїнських комсомольських та партійних газетах… І як тут не спитати класично: « А судді хто?» Отож – то і воно, що в чужому оці всі все помічають, а далі забувають за мораль та часи навколо, коли розпитують про те де був, і що робив тоді-то, і тоді-то. А часом і статейку якусь з потрібним підписом хтось принесе та почне нею кудись тикати,а можливо  ще і верещати у відповідь на попередні закиди «знавців історії». Тож зайве чіпати більших за себе у величі створеного та заробляти сумнівний авторитет… на зразок славнозвісного Сольєрі.

 А ще спитали: « А чому не встановили дошку Шимановському, як великому композитору?»  А чому дійсно про це не згадав, наприклад директор музею Кароля Шимановського та музикант за освітою, та ще й голова місцевого національного товариства «Полонія» Олександр Полячок? А самі журналісти з польського товариства говорять просто: «Ми як журналісти, вшанували Кароля Шимановського, як колегу-журналіста, самі гроші шукали, самі організували виготовлення дошки, а за композитора, то якось вибачаємось, бо є для такої справи мабуть музиканти, що музеєм керують і чому вони того не зробили ми не відаєм…  Добре що хоч прийшли на готове, тобто на відкриття тепле слово сказати…»

 Отака от історія місцевого значення, і отака от люстрація вийшла в Кіровограді від «великого розумі і великої обізнаності» в історії та краєзнавстві. Погано, що і зараз у скрутні час, люди які вважають себе патріотами,  між собою намагаються якось не дружити та чубитися. За державу боляче у скруті та  «синів її нерозумних». Залишається чекати просвітління в головах, і молити Бога, щоб «застосований дьоготь» не очорнив стосунків двох насправді нині дружніх народів, українського і польського, які шукають і знаходять між собою містки дружби і порозуміння спираючись на сторінки недавньої  історії, та памятаючи хто їм спільний ворог.  А от ще така деталь. Коли років сім тому по всьому місту  Кіровограду з бігбордів красувався мер Одеси Олексій з справді денікінським гаслом - «З нами Бог і Росія», ті ж «люстратори Шимановського» чомусь мовчали… Чим закінчується гра в таку мовчанку нині всі побачили. Патріотизм справа гарна, але коли  це робиться не вибірково і не переходить межу абсурду.

Анатолій Авдєєв

Категорія: Мої статті | Додав: sokil (03.01.2015)
Переглядів: 220 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz